Павло Різаненко: Україні потрібен аналог американського закону FARA

Проблема фінансування пропагандистських та виборчих кампаній іноземцями – не нова. В 1930-х роках фашистська Німеччина фінансувала певних американських громадських діячів та політиків, намагаючись просувати нацистські ідеї в США. І протягом кількох років їм це успішно вдавалося. У 1938 році Штати прийняли так званий Закон FARA (The Foreign Agents Registration Act). Закон, згідно з яким громадяни США, які лобіюють інтереси іноземних країн, зобов'язані реєструватися як іноземні агенти. Якщо їх спіймають на тому, що вони діють в інтересах іноземної держави, отримують іноземне фінансування без відповідної реєстрації, то за це передбачена кримінальна відповідальність. До речі, Пола Манафорта зараз судять в США в тому числі і за цим законом 1938-го року.

А що ж у нас? Наведу як приклад історію, про яку всі чули і все зрозуміють, не називаючи імен. Одна дуже публічна громадянка України, заміжня за політиком з 20-річним стажем діяльності, раптом у 2015-му році виграє в Росії конкурс на значне родовище нафти. Причому це немаленьке родовище нафти вона виграла у найбільшої державної компанії РФ "Роснєфть", і керівник компанії почав скаржитись Путіну з приводу того, що якась невідома кіпрська компанія виграла цей конкурс. Але він дуже швидко затих. І лише нещодавно стало відомо, що бенефіціарним власником цієї кіпрської кампанії є громадянка України, яка активно з'являється на телеканалах, і яка разом зі своїм чоловіком – кумом Путіна – однозначно планує бути в українській політиці. До речі, аналогічно через компанії-нерезиденти їй належить нафтопереробний завод в РФ. За неформальною інформацією відомо, що саме з цього заводу нафтопродукти постачаються на окуповані Росією території України. Комусь потрібно пояснювати, чиї інтереси за ці гроші будуть лобіювати?

Нашому парламенту необхідно провести відповідну дискусію з експертами й суспільством та ухвалити аналог американського Закону FARA попри усі упередження.