Віктор Уколов: Якби війна у Києві таки почалась...

Я впевнений, якби на вулицях Києва почалася стрілянина, а по Верховній Раді хтось загатив з мінометів 120 мм мінами – ще до похорон депутатів, помічників і журналістів, які там працюють, більшість із нас висунули би величезні претензії до влади. А хтось би навіть сказав, що це організовано владою, щоб відволікти увагу від прийняття якихось законів.

Пам'ятаю, коли 31 серпня 2015 року від вибуху гранати загинули 4 нацгвардійця, у дискусіях в соціальних мережах стояв суцільний крик про зраду – як влада змогла допустити вбивство людей.

Цього разу СБУ вдалося вчасно упередити найжахливіший розвиток подій. Завдяки спецслужбі понад шість десятків мін 120 мм, гранатомети, автомати, протитанкові міни не дійшли до тих, хто хотів їх застосувати проти мирних людей у Києві. Сьогодні з трибуни Верховної Ради генпрокурор розказав, що міг розповісти без шкоди розслідуванню, але й від цих уривчастих відомостей волосся ворушиться на голові.

І яка ж реакція інформаційного простору? Вдячність? Обурення? Бажання швидше провести Регламентний комітет? Звичайно є і така здорова реакція, але значна частина коментаторів знову кинулась звинувачувати владу, мовляв, непереконливо якось.

Попустіться, колеги, всієї інформації нам не скажуть, бо є ще таємниця слідства й попереду (у середу) Регламентний комітет, де прозвучить, я впевнений, значно більше.

Надія Савченко, як і Володимир Рубан без сумніву мають презумпцію невинуватості, але наразі в інформаційному просторі чітко проглядається навпаки презумпція винуватості влади. Адже будь-які події та факти необ'єктивно витлумаючують проти влади.

Такий підхід не просто необ'єктивний – бачу застосування технології, яка створює наперед негативне сприйняття будь-яких фактів чи доводів, які ми дізнаємося пізніше.

P.S. Ледь не забув подякувати Юлії Володимирівні Тимошенко за цього чудового народного депутата, якого вона привела в українську політику.