Ярослав Юрчишин: Відкриті партійні списки: окремі думки щодо застосування

Повністю підтримуючи потребу запровадження електоральної системи на базі відкритих партійних списків, хочу зазначити, що на мою думку це не панацея. Від ситуації в Україні в принципі немає панацеї, проблеми задавненні більше ніж на 20 років не лікуються одним єдиним рішенням. Але тепер по пунктам:

- що таке відкриті списки? Це здатність голосувати не лише за партію/блок, але і ранджувати її членів. Тобто обираєте партію, в ній обираєте людину чи людей, яким довіряєте. Коли партія долає бар'єр, то проходить пропорційно до набраних голосів кількість партійців, які набрали найбільше кількість голосів. Одразу ж скажу, що місце лідера традиційно захищене, але ось партійних спонсорів можуть посунути ті, хто має більший рівень довіри

- чим позитивні відриті списки? Конкурентністю. Не лише партії змагаються між собою, як це в партійній системі, а й члени партій в межах списку. Меншою корумпованістю ніж мажоритарка – при відкритих системах країна ділиться на округи, але округи достатньо великі, щоб скупляти їх оптом було дорого. Та навіть за таких умов без покарання за виборчі злочини – скупляти можливо. Оптом. Чи є для цього ресурс – дивіться в електронні декларації. Чи можна запобігти – дивіться список справ, порушених за злочини на виборах. Не густо.

- в чому ризик відритих списків? Складність процедури. Кожна партія подає регіональний список, відтак треба голосувати не лише за список, а й за людей в ньому. Уявляєте цю процедуру в папері А навантаження на виборчі комісії? Вихід – електронні вибори. Чи це реально з діючою ЦВК (навіть не кадровим складом, а самоусвідомленням цієї структури та персоналом) – ні. Знову ж таки, хакери у нас куди крутіші за урядових захисників інформації. Відтак роль ЦВК критична, а там і досі Охендовський.

- чи гарантують відкриті списки нову якість політики? Не факт. Обирати будемо з того що є. Під впливом олігархТБ. З відразою до політики значної частини продуктивних людей і пасивністю і готовністю продаватися значної частини суспільства. Можна було б обмежити рекламу – та хто це проконтролює, якщо малодієва правоохоронна та судова системи

Резюме – відкриті списки, напевно, найкраще що може бути в країні де політичні партії нагадують скоріше фан-клуби лідерів та спонсорів. Але за умови контролю за політичною рекламою, дієвою електронною системою виборів, адміністровано ЦВК яка має високий рівень довіри, ну і невідворотність покарань (саме невідворотністю, а не показовою демонстрацією вибіркових) за виборчі порушення. А для цього всього треба час.

Я підтримую цілком просування відкритих списків, але дуже прошу всіх – не спрощуйте. Не формат списків визначає якість політики, а комплекс правил та люди, які їх наповнюють (в більшій мірі) та за них голосують (в меншій мірі). Хоча формат таки має значення.

#ВласнаПозиція