Інна Богословська: Візит до США: ситуативно виграли, стратегічно – ні

Більше місяця тому мною було сказано, що суспільство та медіа повинні кожного дня ставити запитання перед Порошенко: "Коли ваша зустріч з Президентом США?" Це було конче потрібно для того, щоб донести позицію України до засідання G-20, на якому очікується зустріч Трампа з Путіним. Українська дипломатія з цим завданням впоралася. І це означає, що Україна вчиться захищати свої інтереси мобільно. Але, на превеликий жаль, ми так і не почули від Порошенка в Вашингтоні ключових слів "Будапештський меморандум". А це означає, що Україна знову не наважилася зайняти сильну позицію в переговорному процесі.

Чому це було важливо зробити саме зараз?

Тому що в геополітичній сфері почалася велика політична гра, в якій Трамп або виграє протягом року, або буде змушений піти на якійсь м'який компроміс. В наших інтересах, щоб Трамп виграв. Бо нам буде дуже важко перелаштовувати міжнародні відносини у разі, якщо нинішній президент США піде сам або буде імпічмент. Це призведе до нової абсолютно незрозумілої турбулентності в світі, в якому безпекові механізми і так вже втратили надійність та ефективність.

Америка Трампа – це інша Америка. Тому сьогодні ми маємо налаштовувати нові відносини зі Сполученими Штатами. Це дуже добре, що ми отримали можливість донести позицію України щодо анексії Криму, російської агресії на Донбасі та щодо можливих варіантів розвитку подій. Але дуже погано, що скористалися нею не в повній мірі.

Порошенко так і не наважився зайняти сильну позицію. Він не послався на "Будапештський меморандум", де чітко прописані гарантії безпеки та територіальної цілісності України в обмін на позбавлення ядерної зброї. Натомість він знов заговорив про те, що три роки тому він вийшов зі своїм мірним планом, який став підґрунтям "Мінських домовленостей". І це в той час, коли вже весь світ переконався і каже, що вони не працюють.

Чому так сталося?

Тому що Порошенко під час зустрічі з Трампом перебував у шпагаті. На розтяжці між особистими потребами та національними інтересами. Він просто побоявся роздратувати Трампа, адже має купу незакритих питань. І щодо офшорів у Панамі, і щодо бізнесу в Росії.

Отже, мусимо констатувати: ситуативну гру виграно, стратегічну гру – ні. Питання про безпекові гарантії України та відновлення її територіальної цілісності поки що не стало вагомим пунктом порядку денного провідних гравців на міжнародній арені.

Що робити?

В першу чергу мусимо позбавитись комплексу української меншовартості. Коли ми боїмося наполягати на тому, щоб були виконані ті зобов'язання, які світ дав Україні в обмін на знищення її ядерної зброї. Поки що ніхто не хоче виконувати цих зобов'язань. І той український президент, якій спроможеться добитися від світу виконання цих обов'язків, стане дійсно Президентом з великої літери. Але для того, щоб мати можливість зайняти сильну позиції, глава нашої держави не повинен перебувати на розтяжці, або, ще гірше – бути на гачку.

Сподіваюсь, що українське суспільство це нарешті зрозуміє.