Ігор Попов: Етичні стандарти і ефективність роботи парламенту.

У місії Європарламенту по реформуванню нашої Ради – нова фішка: для збільшення ефективності роботи депутатів потрібно розробити етичний кодекс. В принципі правильно. Більше того, в присутності шановного Пета Кокса наші депутати проводять джентельменські дискусії щодо високих моральних стандартів і тонкощів парламентського етикету. Але, як тільки іноземна делегація покидає Україну – знову наші обранці починають обзивати один одного ідеоматичними виразами, обливати гуано в ЗМІ, штовхатися та придумувати всіляки кидки та розводки.

Очевидно, що головні причини деградації парламенту – все-таки відсутність коаліції, і відповідно рецидив кнопкодавства, договорняки з олігархами за голоси та бескінечне відкладання серйозних питань "на потім". Запропоновані місією Кокса 52 рекомендації щодо реформи Регламенту були затверджені Постановою Ради ще 17 березня, поставлена велика галочка, і далі процес поки не іде. Поліпшення етичних стандартів – це ще один елемент, який може покращити ефективність роботи Ради. Оскільки робота парламенту достатньо прозора, проблеми очевидні.

Мабуть, перша етична проблема – все більш системне ігнорування чинного Регламенту правлячою більшістю і керівництвом ВРУ. Питання не лише в кнопкодавстві і багатократних голосуваннях за те саме питання "бо кнопкодави не встигли натиснути по 5 кнопок". Тотально порушується процедура внесення і розгляду законопроектів. Все частіше, суттєві закони вносяться до Ради за день до голосування, приймаються одразу і в цілому, без можливості внесення альтернативних законопроектів, без достатнього часу на вивчення, на обговорення в комітетах, без висновків науково-експертного управління, без консультацій з громадськістю і експертами. Причини дві – загальний бардак в державному менеджменті та спроби протягнути лобістсько-корупційні норми. В результаті, страждає якість ухвалених рішень, постійною практикою стало голосування за виправлення помилок у нашвидкуруч ухвалених законах.

Україна потребує налагодження цивілізованого діалогу між владою і опозицією. Тим більше, що суспільна підтримка опозиційних партій зараз в кілька разів вища за підтримку владних. Демократична опозиція повинна мати свої чітко окреслені і захищені права, перш за все це стосується внесення альтернативних законопроектів та реалізації контрольної функції парламенту. Пора уже приймати закон про ТСК, а не створювати все нові робочі групи по його обговоренню. Тимчасові слідчі комісії – це інструмент контролю парламентської опозиції за діями влади і уряду. Публічні дебати уряду і лідерів опозиції – те, що потрібно українському парламенту і те, що зробить роботу уряду більш ефективною. Поки що ж комунікація влади і опозиції залишається на рівні "хто перший заблокує трибуну".

Конфлікт інтересів має бути врегульований в регламенті та етичному кодексі. З одного боку, логічно, що кожен депутат працює в тому комітеті, в предметі відання якого він розбирається і має досвід роботи. З іншого боку, пора провести лінію розмежування між експертизою і лобізмом конкретних компаній чи галузей. Якщо після поїздки на гарний джазовий фестиваль депутати і урядовці приймають рішення на користь головного спонсора фестивалю – чи є тут конфлікт інтересів, чи може навіть ознаки корупції? Якщо депутат Х тричі на рік відвідує красиву країну з гарною кухнею, за рахунок приймаючої сторони, відрядження і звіти про роботу не оформляються, а потім цей депутат чітко відстоює комерційні інтереси компанії з цієї країни – це захист інвесторів взагалі, конфлікт інтересів чи вже підозра про щось більше? Якщо народний депутат, член комітету з питань освіти, екстерном захищає кандидатську чи докторську дисертацію, чи є це дивним і неприродним? Національне агенство по запобіганню корупції тиждень тому затвердило методичні рекомендації щодо запобігання конфлікту інтересів на державній службі. Проте, специфіка роботи депутатів парламенту буде опрацьована окремо.

Відповідність способу життя задекларованим доходам – тема постійних репортажів у таблоїдах та регулярних скандалів. НАБУ відкрила перше провадження щодо незаконного збагачення, цей кейс стане провальним або показовим. Питання гостре і для народних депутатів, які мають бути зразком для виборців. До прикладу, юридично більша частина експонатів автовиставки під Верховною Радою – юридична власність водіїв депутатів. Вартість наручних годинників депутатів не менша, ніж годинників прокурорів, які звинувачують тих депутатів. У громадській думці саме депутат став синонімом корупціонера, хоча насправді це не так. Корупція гніздиться в уряді та на держпідприємствах, просто в окремих схемах задіяні депутати. І посилатися на недоторканість депутатів як головну причину саботажу антикорупційних розслідувань – брехня. Всі головні фігуранти, виконавці, підписанти – не мають ніякого імунітету. Схеми можна і потрібно ламати, саджати корупціонерів, і тоді вони дадуть свідчення і проти задіяних депутатів.

До цього часу немає повної ясності щодо обмеження по вартості подарунків. Коли очільник ДФС розіслав на 8 березня французькі духи жінкам-депутатам, реакція деяких була спонтанною і емоційною, як виявилося, правильної відповіді для подібних ситуацій не вироблено.

Маємо серпень для неофіційних обговорень і аналізу. З вересня планується поновлення організованої дискусії між лідерами фракцій, Головою ВР за модерації поважних міжнародних посередників. І в будь-яком у разі краще обговорювати тонкощі етичної поведінки в парламенті, ніж перестукуватися між камерами при диктатурі.