Александр Чаленко: Шевченковскую премию в этом году дали антисемитскому и ксенофобскому роману одного ''литературного Тягнибока'' Шевченковскую премию по литературе в этом году дали роману Василия Шкляра "Черный ворон".

Приведу вам небольшую рецензию моей подружки, которая с ним ознакомилась.



"Еле прочитала этот маразм.

Либретто.

Банда Черного ворона и залишенци борются за свободу Украины, (ее волю и долю) против всех вокруг – большевиков, ЧК, ГПУ, других банд,литовцев, башкир, а также конкретно против москалей и жидов. В конце все "герои" умерли за правое дело – свободу Украины, а их родственники погибли от голода в 33 году и в лагерях.

Из цитат что могла – выбрала. Но тут важны не цитаты, а весь дух романа, в котором слова русский или еврей вообще не употребляются. Сплошные москали, жиды и ходи (китайцы). Эти тоже свободе Украины угрожают? Как всегда москали самые жестокие, женщин насилуют, детей убивают и свободе угрожают. Жиды – вообще антихристы! Так и пишет "жиди-антихристи" через дефис.

Как матюкаются залишинци, то все нормально. А как москали – "пиздець" – москальська лайка (сноска внизу стоит).

Автор прямо смакует жестокие эпизоды – кишки текли, по усам текла кровь. Триллер на историческую тематику.

За что премию дали?"



Вот некоторые некоторые интересные цитаты из романа, которые нашла подружка

Його орда сприйняла цю лють як наказ, кацап'юги юрбою налетіли на мертвого – дрібні, кривоногі, але дуже мордаті, з пласкими, налитими кров'ю мармизами, – вони з дикунським ґелґотанням і матючнею також почали гамселити отамана кольбами, і так гамселили, що приблуда із недалекого Жаботина Федька Пєсков, котрий показав їм дорогу на хутір Кресельці, напужив у штани, і довго не міг допетрати, що це воно таке гаряче (чи не кров?) стікає по литках. Перелякався в смерть вилупок, хоча й не знав, що через тиждень загойдається в зашморгу на сухій гілляці.

Були то невеличкі на зріст, карячконогі, пихаті й нахраписті москалі, довготелесі, товстошкурі латиші з крижаними очима, вовкуваті й вічно голодні китайці, яких наші селяни називали "сліпими", юродиві з лиця чуваші та башкири, і в усіх на язиці крутилося одне загадково-страхітливе слово "Хальоднияр".

на них посунула хмара п'яних москалів-дезертирів, що вивалила з вагонів у пошуках легкої здобичі...У тій колотнечі з вошивою кацапнею...

Коли потрохи розвиднилося, вони побачили, якого чосу завдали москалям. Містечко було всіяне трупами, що, розпластані й зкоцюрблені, валялися в пилюзі, в бур'янах, попідтинню, на городах, левадах. Один неборака звисав із плоту в таких загиджених кальсонах, що бридко було дивитися, інший десь по дорозі загубив свою голову (видно, наткнувся на шаблю) й захолов у калюжі смолянистої крові, ще один лежав на купі гною з випущеними кишками.

Напрочуд зворушливий вигляд мали голомозі москалики – чудні такі, дрібні, вухаті, наївні, шмаркаті, ну геть тобі діти, вони гули, як жуки, але так натхненно, що можна було заридати від цього видовища. У всіх роти стояли літерою "о", і з оцих о-подібних дірочок, як із дупел чи нір, зринало якесь навдивовижу жалісне гудіння жуків.

озгарячілі від доброї роботи козаки підвели до отамана переляканого в смерть чоловічка, який не мав ніякої посвідки.

Підвели та й питають, що з цим жидом робити – повісити зразу чи полоскотати, щоб зізнався, хто він такий? "Ану дайте йому сала, чи їстиме?" – звелів отаман. Дали бідоласі цілу четвертину, він уп'явся в неї зубами, відривав великі шматки й глитав, не пережовуючи. "Е, видно, що жид, але жид хороший, – засміявся отаман. – Відпустіть його".

швидко з'явилися листівки із закликами не вірити московським катам, бити на кожному кроці жидо-кацапську комуну.

Мусимо дочекатися тієї години, коли весь світ пересвідчиться, що таке жидо-московська комуна, і наш нарід, протверезівши, знову візьметься за зброю.

Від села через поле сюди підтягувалося войовниче юрмисько – то сунула жидівська самоохорона.

А тут з'являється Болбочан, який без їхньої допомоги розчищає від москальні пів-України, Крим



Если кто хочет интересных цитат, то могут ознакомиться с ними в статье Александра Зубченко на "Версиях" "Писающая Циля" как объект анализа"

Помните в последнем романе Забужко описала, как еврейка делала бендеровцу минет, а вот у Шкляр пошел дальше – он описал, как соплеменница Ихельзона мочится, и какие при этом волнительные чувства испытывает украинский хлопец. Зубченко также привел полностью этот эпизод у себя в статье. Почитайте. Вас это впечатлит:))

"Коли Ціля, задерши руки, солодко потяглася й жакетка теж підскочила вгору, йому здалося, що ті панталончики зіскочили з неї. Та ні, наступної миті вона сама стягла їх трохи не до колін, відкриваючи свою випуклу, вкриту лискучим волоссям срамоту, потім присіла і пружний струмінь зашелестів у траву, зашипів так гучно, що білий у чорних латках таркач та вороний разом попіднімали голови, нашорошивши вуха. Мабуть, подумали, що в траві шелестить гадюка. Вовкулака геть розгубився, він не знав, як повестися в такому становищі, коли й підглядати соромно, й одвернутися нема дурних. А Ціля, як на те, довго, дуже довго дзюркотіла в траву, наче виливала з нори ховрашка. Та ось вона вже натягувала панталони, а він, бідний, досі не знав, що робити".

Но самый большой прикол с ксенофобско-антисемитским романом Шкляра даже не в том, что он получил Шевченковскую премию, а в том, что он буквально в скором времени станет предметом разбирательства в Европарламенте.

Вот, что пишет об этом Зубченко.



"Депутат Европарламента Александр Мирский очень заинтересовался данным произведением. Говорит, что у них там, в Брюсселе, с ксенофобией очень строго. Есть специальная комиссия, которая занимается расизмом, фашизмом и антисемитизмом. Давайте разбираться. Кто напечатал, кто подал на госпремию. Только с конкретными именами и фактами".



Уверен, что и Европейская народная партия к этому быстро подключится – Немыря с Юлей сориентируют. После того, как премия будет вручена, увидите, в Европе завоют, что тут у нас при Януковиче не только бедного Лещенко преследуют и Луценко репрессируют, но и расцвел пышным цветом антисемитизм. Не верите – посмотрите:))

И еще – вот Шкляр требует отделения Крыма и ничего – премию дают. А почему ж тогда претензии только к Табачнику?:))