| ПУБЛІКАЦІЇ |
У західних політичних традиціях громадський активізм часто є однією зі сходинок до майбутньої політичної кар’єри.
В українських реаліях громадські активісти та політики сприймалися радше як антагоністи, аніж як єдинодумці.
Втім, і в Україні є непоодинокі випадки, коли колишні активісти вирішують йти в політику.
Щоправда, геть успішними такі приклади поки особливо не назвеш.
"Українська правда" запитала в п’ятьох столичних активістів, як вони обирали партію, що планують робити в Київраді у випадку перемоги та в який спосіб відстоюватимуть свої цінності та інтереси в політичних силах.
"Розуміючи репутаційні ризики від окремих членів УДАРу, це можна назвати вимушеною історією"
23 роки, киянин. Відомий боротьбою за збереження Протасового Яру – історичної місцевості в Солом’янському районі Києва.
За освітою – юрист, вищу освіту здобував в КНУ імені Шевченка. Після його завершення працював консультантом з питань комунікацій. 30 листопада 2013 року був серед студентів, яких побили силовики на Майдані Незалежності.
У 2018 році заснував ініціативу "Захистимо Протасів Яр", якою опікується донині. Яр трьома багатоповерхівками планувала забудувати дніпровська компанія "Дайтона груп", колишніх власників якої пов’язували з екс-лідером УКРОПу Геннадієм Корбаном. Корбан будь-яку причетність до забудови яру заперечував.
У жовтні 2019-го Ратушний звернувся до президента з проханням зустрітись і обговорити ситуацію навколо забудови Яру, оскільки місяць як переховувався через погрози за свою діяльність. Зараз "Захистимо Протасів Яр" вимагає створити парк на всій території урочища. Ратушний – єдиний, хто йде з активістів, що захищали Яр, на місцеві вибори.
Чому для свого першого походу у владу ви обрали партію УДАР?
У громади були пропозиції від двох партій, одна з партій – УДАР. Вона єдина надала квоту на представництво громаді в умовах, коли балотуватись самостійно неможливо, мажоритарна скасована на місцевих виборах.
Умови партії УДАР полягали в тому, що вони дають нам квоту на одного представника, який дотримується партійної дисципліни тільки в межах того, що ходить на засідання Київради та не порушує законодавство України. При цьому громада може найбільше зберегти свою суб’єктність.
Інша партія ставила умовою жорстку партійну дисципліну, зокрема голосування по землі і бюджету відповідно до рішень партії.
Уявімо, ваша партія готова підтримати рішення, яке суперечать вашим принципам – що ви будете робити?
Буду боротись у межах меморандуму, підписаного з партією УДАР і Віталієм Кличком. Якщо рішення партії УДАРу або окремих її членів будуть суперечити інтересам громади Протасового Яру, ми будемо їх всіляко блокувати і доносити до керівництва фракції, суспільства, інших депутатів неприпустимість подібних голосувань.
Ми розуміємо, що меморандум – це папірець, але він є вираженням домовленостей. Якщо фракція УДАР і Віталій Кличко будуть порушувати цей меморандум або намагатись ним маніпулювати, ми просто складемо мандат.
Як на ваше рішення йти на вибори і зокрема йти на вибори від "УДАРу" відреагували ваші друзі і знайомі? Багато людей від вас відписались у Facebook?
Багато хто позитивно відреагував, багато хто – негативно, багато хто – нейтрально. Громада відреагувала позитивно, тому що це було зважене рішення, яке приймалось упродовж 3 місяців і затверджувалось на купі зборів громади. Координатори періодично до ночі, до 4 ранку сиділи на зборах і обговорювали, яким чином це все буде працювати.
У Facebook – навпаки, підписались.
[BANNER1]
Розуміючи репутаційні ризики, які несуть окремі члени партії УДАР, у нас це можна назвати вимушеною історією. Ми з міською адміністрацією, Віталієм Кличком, його радниками протягом року працювали, щоб зупиняти будівництво, займатись розвитком територій на мікрорайоні. У нашому розумінні, якщо немає пропозицій від інших партій, це логічне рішення.
Назвіть 2-3 проблеми Києва, які ви плануєте вирішувати?
У нас є громада, є чіткий план розвитку територій і є чіткі інтереси. У ці інтереси на міському рівні входить генеральний план і його затвердження в адекватному вигляді, а не в тому, у якому він є зараз.
І є інтереси Протасового Яру – починаючи від шкіл, закінчуючи розвитком територій. Ми плануємо арт-центр, громадський простір, у якому можна буде проводити громадські слухання, і загалом – проблеми мікрорайону.
І третє – це представництво інтересів тих наших союзників, які не зможуть обрати собі депутата, це громада Осокорків і Совки.
"Слуга народу" – найкращий вибір партії для мене"
39 років, киянка. Найбільш відома створенням Скверу Небесної Сотні в центрі Києва.
За освітою – юристка, вивчала міжнародне право в Інституті міжнародних відносин КНУ імені Шевченка. Після університету працювала в Міністерстві закордонних справ. Жила у Відні та Страсбурзі.
Опісля повернення в Україну працювала над освітнім проектом "Арсенал ідей" у Мистецькому арсеналі. Під час Революції Гідності координувала створення скверу Небесної Сотні.
У 2014 заснувала громадську організацію "Місто-сад", яка допомагає створювати сучасні громадські простори. Наприклад, парк у Слов’янську, сквер у Костянтинівці, алею в Маріуполі.
Чоловік – міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.
Чому для свого першого походу у владу ви обрали партію "Слуга народу"?
Я обрала партію "Слуга народу", тому що саме ця партія має інституційну спроможність реалізовувати всі ідеї щодо системних змін, а не точкових, про які я казала у своїй промові на висуванні кандидатів. Мене цікавлять максимальні можливості для реалізації своїх планів і планів команди.
У "Слуги народу" є монобільшість у Верховній Раді України, і якщо для системних змін і вирішення проблем на місцевому рівні нам буде потрібна підтримка Верховної Ради, то я її гарантовано отримуватиму.
Після років своєї роботи в громадській організації я зрозуміла, що мені потрібні масштабніші можливості для реалізації ідей та гарантії стійкості їх втілення у вигляді документів.
Я не хотіла чекати ще 5 років і пропускати ці вибори. Я готова взяти на себе цю відповідальність і представляти киян у Київраді.
"Зелена" повістка, тема екології, навколишнього середовища, можливостей для сортування сміття будуть одними з пріоритетних, які в Київраді буде просувати і над якими буде працювати команда "Слуги народу".
[BANNER2]
Уявімо, ваша партія підтримує передачу землі, на якій планували розбити сквер, під забудову ТРЦ – що ви будете робити?
Враховуючи мій бекграунд, я можу гарантувати, що я буду абсолютно віддано захищати всі зелені зони, парки та сквери Києва, і це питання буде в особливому фокусі моєї уваги. У міста мають бути легені, доступні, безпечні, сучасні рекреаційні зони.
Переговорний формат є найуспішнішим. Ми про все будемо говорити, обговорювати всередині команди і шукати рішення в інтересах киян.
Як на ваше рішення йти на вибори і зокрема йти на вибори від "Слуги народу" відреагували ваші друзі і знайомі?
Реагували по-різному, але я була абсолютно до цього готова. У мене є мета та цінності, мої друзі, мої справді близькі люди знають про ці цінності. За 7 років роботи, зокрема в Києві, я довела, що цінності, мої принципи є основою.
Люди, які, можливо, відреагували негативно… Я дуже люблю людей, я готова приймати будь-які їхні реакції, рішення, ми всі емоційні.
Я зацікавлена в тому, щоб своєю роботою показати результат і пояснити не словами, а справами, чому я вирішила стати депутатом Київради і чому "Слуга народу" – найкращий вибір партії для мене з урахуванням стратегічної цілі, тобто системних глобальних змін.
Назвіть 2-3 проблеми Києва, які ви плануєте вирішувати?
Перша – знищення легень міста, зелених насаджень, хаотична забудова… Це дуже велика проблема, якщо говорити про точкові зміни. Бо мене більше цікавить стратегія.
У фокусі своєї роботи я бачу питання здоров’я киян, тобто якість повітря. Усі ми знаємо, що 75-85% забруднення повітря – це автомобілі, викиди від автомобілів. Будемо повертати дискусію про існуючу транспортну модель міста і будемо системно вирішувати це питання.
Коли я кажу про здоров’я киян, тут теж зачіплюється перший пункт – мають бути рекреаційні зони, чиста вода, люди повинні свідомо ставитись до того, як вони живуть, наскільки стало вони живуть, тобто тема відходів також буде у фокусі.
Я хочу прибрати з наративу слово "активіст". На жаль, є нав’язане розуміння, що активіст – це людина, якій просто нічого робити, вона сидить без роботи, щось бігає, кричить.
Активіст – це активний містянин, який свідомо бере відповідальність за своє місто. У кожного активіста є робота, серед них багато юристів, економістів.
Тобто ми говоримо не лише про фізичні зміни простору, вирішення болючих для Києва питань. Я хочу, щоб кияни були більш освіченими, більше розуміли, що таке місто – освітою ми будемо теж займатись – і більш свідомо обирали депутатів, які будуть представляти їхні інтереси в Київраді.
"Півсотні друзів видалились з друзів на Facebook"
31 рік, киянин. Громадський активіст з 2004-го року. Київський урбаніст. Перша вища освіта – журналістська. Другу здобуває в Київській школі економіки за спеціальністю "Публічне управління та урядування".
Брав участь у проектах по захисту історичної спадщини Києва, роботі над поліпшенням інфраструктури міста Києва: розробка велодоріжок, просування відкриття наземних переходів біля підземних і велопандусів. Член громадської бюджетної комісії міста Києва у 2019-му році.
Чому обрали саме цю партію?
Рішення важке. Пропозицію обмірковував довго. Останній рік я був помічником народного депутата Ганни Бондар ("Слуга народу" – УП). Саме вона, зважаючи на мій досвід міських проектів, ініціатив і моє знання проблем району, і запропонувала йти в Київраду та отримати реальну можливість впливати на столичну політику.
Зараз я займаюся Гостинним двором на Подолі, його поверненням в державну власність та відродженням. У нас є робоча група, з якою ми будемо йти до Міністерства економіки, бо на них висить ця точка зрушення цієї проблеми.
Як ви будете боротись з неетичними ініціативами вашої партії, якщо такі матимуть місце?
Політичний процес – це переговори. У Київраді, крім інших депутатів нашої партії, будуть і пропозиції від інших партій, які суперечитимуть інтересам моїх виборців. У такому разі буду шукати однодумців, щоб разом переконувати і впливати, щоб їхня думка і рішення були на користь міста.
Я точно довіряю тим, кого знаю – активістка Євгенія Кулеба, Ксенія Семенова, яка зробила дуже багато освітніх та інноваційних ініціатив і була однією з найпотужніших активісток громадського бюджету Києва. Там ми власне і познайомились.
Я на 100% у них впевнений. Є люди, за яких я особисто можу ручатися і від інших партій, наприклад, Аліна Михайлова, Роман Ратушний.
Там же від "Удару" йде Марина Соловйова, з якою ми захищали багато років Гостинний двір і вона дуже багато корисних речей зробила.
Кожен з них буде стояти до останнього аби зробити так, щоб кожне рішення їхніх фракцій, було на користь міста.
Принципово ніколи не працюватиму з ОПЗЖ. Дуже важливо щоб кияни принципових людей обрали. Цього року система виборів дозволяє це зробити.
[BANNER3]
Над якими топ-3 проблемами Києва ви плануєте працювати?
Перше: громадський транспорт – це те, що мені найбільше болить. Починаючи від якості рухомого складу, відсутність розкладу на зупинках, наявність великої кількості маршруток на дорогах столиці, відсутність нормального e-квитка, хоча на нього вже витратили понад 1 млрд грн і тестують три роки фактично.
Друге: захист історичної спадщини. Чим я займався багато років своєї діяльності як активіст і займаюсь досі. У топ списку – Гостинний Двір, але є багато пам’яток і будинків, які спалахують як на війні: там збираються знести, там якось не так відремонтували і це треба постійно захищати
Третє: велопішохідна доступність у місті. Розвиток веломережі, розвиток доступних наземних переходів. Тому що у нас в місті понад 60% маломобільних людей. Але місто, на жаль, не приділяє так багато уваги, як мало би бути.
Якщо буде час і можливість, хотів би займатись питанням розбудови агломерації, бо Київ росте, але здається, що це острів серед області.
Вишневе, Бровари, Бориспіль, Вишгород вже давно стали мікрорайонами Києва, але з ними жахливий транспортний зв’язок. Часто мешканці передмість вчаться у школах столиці. Школи перевантажені. Потрібно думати над єдиною стратегією агломерації, щоб розвиватися спільно і забезпечувати комфортне життя всіх киян, які живуть в передмісті, але працюють у столиці.
Як відреагували друзі і знайомі на ваше рішення?
Півсотні друзів видалились з друзів на Facebook. Більшість тих, з ким я обговорював попередньо моє рішення йти в міську політику, мене підтримали. Загалом, з коментарів і лайків, які я бачив під постом, люди розділилися 50/50. Всі, хто хотів висловитися, написали це публічно в коментарях.
Не всі підтримують політичну силу, з якою я йду, але декілька людей написали в приват або подзвонили зі словами підтримки. За що я їм дуже вдячний. Мама підтримала теж, потім почитала коментарі, подзвонила: "Що ж вони на тебе так наговорюють?".
Зважуючи всі ризики і можливості, які це може дати для міста, в першу чергу, я все таки зрозумів, що може бути така жертва. Важливо в політичній історії зберігати людяність між собою, дружбу і товариськість, бо у нас спільна держава та місто, і нам треба їх розбудовувати. І я, зрештою, збираюсь жити в цьому місті все своє життя і хочу, щоб воно ставало комфортнішим і зручнішим.
У більшості основна вимога – щоб я не зкурвився і залишався таким, яким є. Щоб сповідував, вчиняв, голосував за тими принципами, які декларував до цього – голосувати за правильні рішення, не голосувати за незаконні забудови або робити все для того, щоб це попередити. Робити все можливе, щоб зменшити корупцію в місті.
Речі, які для активіста, перебуваючи поза міською владою, робити важче.
Є набагато більше механізмів протидіяти нехорошим речам. Не завжди вистачить часу та можливостей, щоб вирішити абсолютно всі проблеми міста, але зробити можна максимум своїх можливостей для того, щоб міськрада стала ефективнішою.
"Голос" для мене був простим вибором"
Михайлова є відомою волонтеркою та добровольцем.
Волонтерством почала займатися у 19 років під час Революції Гідності – активістка шукала зниклих безвісти, розміщувала поранених в госпіталях.
З початком війни заснувала у Дніпрі обласне відділення волонтерської організації "Армія SOS", згодом пішла добровольцем на фронт – парамедиком у Першу штурмову роту "Правий сектор".
Зараз Михайловій 25 років, вона входить у топ-20 людей з найбільшим впливом на українську молодь у Facebook. До цього активістка не займалася жодною політичною діяльністю.
Чому ви обрали партію "Голос"? Чому ви йдете до Київради у списку цієї політичної сили?
Насправді, це був доволі простий вибір, тому що я повністю поділяю цінності партії. Мені імпонує їхня команда, команда людей, які пройшли у Верховну Раду. І звісно важливу роль зіграв Сергій Притула, який балотується у мери Києва. Ось, власне, і відповідь – це люди і цінності.
Як ви будете боротися з неетичними ініціативами вашої партії, якщо раптом такі почнуть з’являтися?
Я в першу чергу вірю, що такого досвіду у нашій команді не буде. Але звичайно, якщо я буду бачити якісь неетичні теми, я буду боротися. І неважливо, чи це опозиційна сила, чи влада, чи хтось з моїх колег по майбутній фракції.
Як ваші друзі і знайомі відреагували на ваше рішення піти до Київської міської ради?
Здебільшого це були позитивні відгуки. Коли ми з Сергієм Притулою вийшли на сцену разом, коли він оголошував про похід на вибори, мені ну дуже багато людей подзвонило і це були лише привітальні слова. Хоча, буду щирою, я очікувала, що комусь це може не сподобатися.
Якими топ-3 проблемами Києва ви плануєте опікуватися?
Я планую займатися темою молоді. Але якщо ми говоримо про молодь, то все, що ми бачимо, це якісь прикормлені ініціативи і відсутність місць, куди може вільно приходити молодь і елементарно працювати за комп’ютером, слухати цікаві безкоштовні лекції.
Друге – це ветерани і військові. Мова в першу чергу йде про їхню соціалізацію. Я сама повернулася з фронту і знаю про що говорю.
У перший місяць мені було досить важко. Тому мені хочеться, щоб ветерани були долучені до ініціатив, які розвивають критичне мислення. Наприклад, перепрофілювання їхньої освіти – якщо він вчився на слюсаря і зараз хоче займатися ІТ – ось у нього є можливість почати це робити, його підтримає міська рада і люди.
І третє – мені хочеться зайнятися патріотичним вихованням. Я раніше працювала в Українській академії лідерства і возила студентів на фронт, проводили їм лекції, розказувала про свій досвід, про війну, про історію.
Вони ставили багато провокативних запитань, вони казали "нам цього в школі не розказували" і були просто вдячні. І зараз я бачу свою місію в такому патріотичному вихованні із залученням ветеранів, тому що для них це в тому числі соціалізація. І їхній досвід буде важливим для молоді, який допоможе їм ширше розуміти свою країну.
"Моя мотивація йти на вибори – в Київраді не вистачає людей впертих і принципових, щоб просувати комплексні зміни"
28-річна Ольга Гвоздік родом з Ніжину, у Києві живе з 2012 року. Вищу освіту здобувала за напрямками "облік та аудит", пізніше – "державна служба".
Гвоздік працювала в страховому, банківському секторах. Є координаторкою проєктів урбаністичного "Місто-сад", очолюваного кандидаткою від "Слуги народу" Євгенією Кулебою.
У 2014 році Гвоздік приєдналась до команди ДемАльянсу, згодом очолила киїський осередок. Від цієї ж партії у 2015 році балотувалась до Київради, але неуспішно. На громадських засадах працювала помічницею народної депутатки Світлани Заліщук.
Чому ви обрали саме цю партію?
Я йду в Київраду від "Голосу" разом із 16 своїми колегами з ДемАльянсу. Найближча за поглядами для нас партія – вони за Україну, за її європейський вибір, проти корупції і налаштовані на реформи. І ми готові підсилити "Голос" в цих ініціативах.
Моя особиста мотивація йти на вибори, бо в Київраді не вистачає людей достатньо впертих і принципових, щоб просувати комплексні зміни міста. Нинішні депутати бояться вирішувати серйозні проблеми Києва і намагаються їх просто приховати за "косметичним ремонтом".
[BANNER4]
Уявімо, ваша партія готова підтримати рішення, яке суперечать вашим принципам – що ви будете робити?
Я впевнена, що неетичних ініціатив від нашої партії не буде. Інакше я б просто з ними не пішла на вибори.
Якщо ж в нас будуть суперечки, яке рішення підтримати, то я впевнена, що мені вистачить досвіду і наполегливості переконати колег по фракції обрати той варіант, який буде найкращим для вирішення проблем Києва.
Я два роки очолювала місцевий осередок політичної партії, де була купа дискусій і суперечок, тому я цього не боюсь і знаю, як треба діяти.
Як відреагували ваші друзі і знайомі на ваше рішення?
Я рада, що мої друзі та близькі підтримали ідею балотуватись.
Хейтерських коментарів/настроїв майже не було. Я як людина, яка має досвід у політиці, звикла до упереджених коментарів. Тебе не всі будуть любити. Це нормально.
Головне – не зважати на це і не давати хейтерським коментарям збити тебе з шляху і зупинити реалізацію ініціатив. І ще – я обираю партнерів, за стратегію яких не соромно.
Назвіть топ-3 проблеми Києва, які ви плануєте вирішувати?
Ольга Кириленко, Соня Лукашова, УП
[UPCLUB]