10 січня підписаний у Константинополі томос нарешті остаточно повернули до Києва. І поки парафіяни Московського патріархату вирішують, чи переходити в нову церкву, довгоочікуваний папірус повезли Україною.

З середини грудня ледь не через день, з перервою на новорічні свята, Петро Порошенко разом із предстоятелем Православної церкви України Епіфанієм або з патріархом Філаретом з'являються в новому місті.

Сценарій, зазвичай, схожий: молебень, гучні промови гаранта і подяки від представників церкви. На додачу до духовної програми в різних містах президент відвідує військові частини, вузи, виступає перед мешканцями і зустрічається з партактивом.

Поїздки Порошенка доволі нагадують передвиборчу кампанію, хоча чинний президент ще навіть офіційно не зареєстрований як кандидат. Через такі паралелі регіональні поїздки голови держави вже охрестили "томос-туром".

Одразу після Об'єднавчого собору і ще без самого документа президент з духовенством встигли побувати у Тернополі та Дніпрі. А після отримання томосу почути їх вже встигли у Вінниці, Борисполі, на Волині та Рівненщині.

У четвер, 17 січня, черга дійшла до Житомира.

Хто прийшов побачити президента, як місцеві зустріли томос, і що говорили про автокефалію – у репортажі "Української правди".

Близько десятої години ранку люди потроху збираються під Свято-Михайлівським кафедральним собором у Житомирі. За півтори години в нього має зайти президент.

Ані його адміністрація, ані місцева влада розкладу урочистостей не оприлюднювали та й взагалі офіційно про них не повідомляли. Однак місцеві знайшли спосіб дізнатися, коли чекати Порошенка: хто у церкві прочитав, хто від знайомих почув. Були, щоправда, і ті, хто стояв під собором з 9 ранку.

– Нам у Центрі пенсіонерів, інвалідів і жінок сказали, от ми й прийшли, – кажуть жінки у хустках з етнічними візерунками. – А деякі ще й своїх колег привели.

Своє святкове вбрання вони пояснюють не лише приїздом глави держави, а й прийдешньою річницею Акту Злуки:

– Ми ж все-таки патріоти, українці! – з радістю додає одна з пенсіонерок, поправляючи хустку.

За півтори години до початку біля собору все ще не дуже людно. Через холод і сльоту хтось вже чекає всередині, інші топчуться на вузькій вулиці – загалом, з півсотні осіб.

Організовані групи зі списками і прапорами – не рідкість для таких заходів. Однак не для Житомира. Тут охочі побачити томос гуртуються "за інтересами" вже на місці, а підходять переважно поодинці чи парами. І майже всі – пенсіонери.

[BANNER1]Піднесений настрій спонукає до розмов, люди радо підхоплюють будь-яку тему.

– Нічого не думаємо про томос. Я не знаю, що воно таке, – відмахується одна з пенсіонерок на запитання про привід для президентського візиту.

– Томос – це те, що ми відділені від Росії, що ми українська церква. Правильно? – долучається її подруга.

– Що українська, я согласна. А що поділили українців і росіян – оце дуже страшно.

– Бог один. Але так, як зараз вони на нас напали… Я їх не понімаю. Да, ми були друзями, а зараз – всьо. Я вчилась в Росії, на мене казали – бендеровка. Яка я бендеровка? Я українка.

Обговорення завершується спокійним "а люди всюди одинакові".

Навколо тривають останні приготування. Під дошкою пам'яті Небесної сотні прибирають сніг і вичищають лампадки. Для вірян, яким забракне місця під дахом храму, завчасно встановили екран на вулиці.

Ті, хто бачили подібні заходи у столиці, звикли до посиленої охорони: металошукачі, кордони поліції, перекриті площі й вулиці, куди пускають лише "обраних". У Житомирі атмосфера менш напружена. Лише по периметру кварталу, в якому розташований собор, групами стоять поліцейські.

Жодних обмежень на вхід немає, і поки всередині є місце, потрапити туди може будь-хто. Найспритніші з цим не затягують, і вже за годину до початку беруться займати вигідні місця, у перших рядах, поближче до Порошенка. Багато хто не приховує симпатій до нього. Серед дітей, які теж стали підтягуватись, знайшлися такі, хто чесно зізнається: прийшли подивитись на президента.

– Я хожу на танцы, нам там сказали, что он будет, – пояснює одна з дівчат років дванадцяти, на мить відірвавшись від смартфона.

Дізнавшись, з якої нагоди урочистості, подруги пошепки кидають одна одній: "Зачем мы сюда пришли?".

До 11 години під собором вже утворюється натовп, а всередині – черги за свічками. Серед людей похилого віку вже зустрічається і молодь.

На лавках збирають учнів недільної школи. Вони слухняно чекають старших вихованців, у різдвяних костюмах і з вертепними зірками, і разом шикуються майже під самим іконостасом.

Коли до початку лишається кількадесят хвилин, церковна зала швидко заповнюється під зав'язку. Під хоровий "Щедрик" і клацання фотокамер журналістів віряни обговорюють новопризначеного митрополита Епіфанія, життя держави і у прискореному форматі перемивають кісточки головним політичним постатям.

– Багато збиваються пророчеств. Шевченко скільки писав про сьогодення… Все минеться, – заспокоює свою знайому приїжджа з Чернівців.

Вона запевняє, що приїхала своїм ходом, бо день для неї дуже важливий, бо томосу роками чекали її покійні батьки.

– Я сама західнянка, у нас більше до церкви люди звертаються, тут не так. А на заході у нас у неділю спершу – до церкви.

***

Очікуючи делегацію з Києва, у соборі шуткують:

– Вони не затримуються. Це ми рано прийшли.

– Хто рано встає, тому Бог дає, – усміхнено відповідають інші.

[BANNER2]Поки священики заносили в залу томос, розгортали його і вішали на спеціально підготовлений "мольберт", з іншої сторони, на виході, гучно пролунало "Христос народився". Довго чекати відповіді гаранту не прийшлось.

Пройтись через "живий коридор", потискаючи руки радісних прихильників, – улюблений прийом президента, і не лише Порошенка. Не проґавив він свій шанс і цього разу.

За звичним сценарієм спочатку проводять молебен, а потім гості беруть слово. Порошенка житомиряни слухають уважно, із тишею, що повисла над кількома сотнями осіб. Його меседжі мало відрізняються від тих, що вже неодноразово звучали в ефірі телеканалів:

– Ще рік тому мало хто вірив, що це можливо. Слово "томос" ніхто не знав.

– Українцям більше не треба питати, коли вони заходять до храму Божого, який це патріархат.

– Для когось важко ходити до храму Божого, коли служба Божа починається з молитви за Кирила, який молиться за Путіна, який молиться за владу російську, який молиться за військо російське, яке вбиває Україну. Якщо хтось знаходить в собі сили відвідувати цю церкву – це їхнє право. І я як президент всіх українців зобов'язаний і зроблю це – захищу свободу віросповідання.

Заготовлені фрази все ж роблять свою справу, і пенсіонери намагаються відтиснути одне одного, аби лише побачити промовця. Хоча й отримують у відповідь: "Там все одно не пускають".

Житомирський єпископ Паїсій, завершуючи свою промову, нагадав вірянам про томос, роздивитись який може будь-хто:

– Кожен може підійти, можливо, прикластися.

– Ну, прикластися – навряд чи, бо ще заслинять, – сміючись перешіптуються дехто з капеланів, які брали участь у молебні.

– Ще заслинять, – підхоплюють парафіяни.

До завершення лишається тільки вертеп недільної школи, в такт якому підспівує Порошенко. Він знову залишає собор в оточенні пенсіонерів, що тягнуться в очікуванні рукостискання.

Президента проводжають під колядки і ще одну ілюзію близькості до народу.

– А ну, Коля, сфотографуй мене, – раптом каже він до свого фотографа, зупинившись на виході. І додає тим, хто потрапив у кадр: Наступного року приїду, щоб почути вас.

У натовпі добре чути, як люди із захопленням діляться враженнями:

– Люба, Люба, я даже за руку держала! – вигукує хтось суржиком. – Так що не зря ми прийшли.

Ці враження намагаються спіймати ті, хто не потрапив всередину.

– Це і є той томос? – питає бабця, вказуючи на зірку для вертепу.

Трохи подалі чоловіки гучно й емоційно, очевидно, під враженнями від побаченого, обговорюють наступні президентські вибори:

– Так шо підтримуємо Порошенка. Бо якщо не прийде Порошенко, прийде Тимошенко, і буде повний п****ць.

– Та нічого вона не прийде.

Читайте також:

Автокефалія Православної Церкви України: як це було

Митрополит Київський Епіфаній. Як в Україні з'явилася автокефальна Церква

З іншого боку говорять, що в Україні забагато свободи слова, нарікаючи на владу через те, що на політичній арені вільно почуваються комуністи і "брехуни". Мовляв, під час війни жодної свободи слова не може бути, бо вона перетворюється на агітацію.

– Якби в нас прийшли до влади націоналісти з 1991 року, то ми би зараз не ходили, не шукали.... – каже греко-католик Антон Михайлович, який теж слухав виступ президента і попри іншу конфесію порівнює значущість томоса із Хрещенням Русі. – От Стець, що він робить? Якби його звільнити і поставити міністром Тягнибока (лідер "Свободи" Олег Тягнибок – УП), буде добре.

***

Люди на вулиці швидко розходяться, і настрої у церкві змінюються. Ті, хто прийшов відзначити автокефалію, вишикувались за томосом у чергу довжиною з усю залу.

Поодинокі парафіяни, які почали збиратись до церкви на службу, не всі розділяють піднесені почуття.

– Дєвушка, а чого люди стоять? – питає одна з таких вірянок. Почувши, що до томосу, дивується: – Дивитись? Нє, я люблю молитись.

Жінка розвертається і, крокуючи до виходу, продовжує:

– То, що він привіз… Краще б подивився, як дітей вбивають. Вчора вісім самих тяжких завезли в госпіталі.

А біля томосу продовжують скупчуватися охочі його побачити. Засклений документ прагнуть сфотографувати, погладити чи навіть поцілувати. Мало не в кожного виникають питання:

– Він українською мовою?

– А папірус – це шкіра?

– А чого печаток немає?

Наодинці із десятками людей залишається один із служителів собору, отець Богдан, який показує прямокутну печатку із грецькими написами і фотографується з кожним, хто про це просить.

– Ох, скільки б я грошей назбирав, – шуткує священик.

– Гроші – то від сатани, – отримує відповідь, теж з усмішкою.

Вже хвилин за сорок у церкві помітно пустішає. Лишається останній десяток у черзі й поодинокі відвідувачі зі свічками. Розійшлись імпровізовані дискусійні клуби на вулиці. Робітники вже от-от демонтують екран, а томос скоро знову повезуть в інше місто.

***

Українська православна церква марила автокефалією ще з початку 90-х. За цей час про томос неодноразово говорили і церковники, і президенти.

"Чому зараз? Певно, час прийшов, бог благословив на цей день", – припускає одна з учасниць молебня у Житомирі.

Тим часом, Порошенко вступив у передвиборчу кампанію як очільник антирейтингу. Він все ще не зареєстрований як кандидат, однак нове гасло президента тепер спирається та трьох китів, один з яких – віра. Томос став у цій історії своєчасною і влучною "перемогою" Порошенка, відсунувши на другий план і світськість держави, і невиконані обіцянки.

Соня Лукашова